Той, хто щораз дужче живе Святим Духом, зберігає чистоту серця, йде вузькою дорогою і перебуває близько вузької брами, стається Сином Божим. «Бог – Дух» (Йо. 4, 24). Хто будує своє життя на Святому Дусі, той стає таким, як Господь Бог. Тоді людина черпає мотиви своїх дій, слів і думок уже не від своєї людськості (гріха, пристрасті, інтелекту), а від Святого Духа.
Якщо особа дійшла до такої досконалості, вона доходить до того, що Ісус здійснив на хресті. А Ісус помер на хресті, Він взяв на себе всі гріхи людства і віддав любові, помираючи, жодного разу не впавши у пристрасть.
Коли ми доходимо до стадії життя у Святому Дусі, тоді ми помираємо для нашого гріха (виконуємо вимогу Христа: померти для гріха і жити для Бога), тоді стаємо вповні особами повними любови, які черпають свої життєві орієнтири, дії й думки від Святого Духа. І тоді, за словами святого апостола Павла, світ стає розп’ятим для нас (див. Гл. 6, 14), тоді ми відтворюємо в нашому житті те, що Христос зробив для нас, стаємо досконалими, як Отець.
Кожна особа доходить до цього поступово у свій спосіб. Отже, наша ціль – щораз більше відкриватися в молитві на Святого Духа.
Владика Венедикт Алексійчук
